Зупинка,
віщую млявий галас коло дверей вагона.
Продовжуємо рух в напрямку нікуди.
Заминка,
Пасажири, заходьте будь ласка швидше. Камон,
і справді, швидше, - обурились люди.
Тут і школярі, що бояться спізнитися бодай на хвилину.
Робітники стоять з думкою, сьогодні точно покину.
Пенсіонери і студенти неважливо собі їдуть,
Неквапливі та втомлені, розлючені і чутливі.
Провідника немає, ми ж в метро.
Сказати б комусь, щоб винесли цей непотріб -
Усіх людей без мети віднести би в бюро.
Бюро знахідок, крайні праві двері навпроти.
Залишуся лише я і мої думки.
А ще декілька таких же самотньо хворих.
Вони відкриють тут драм балет і гуртки,
І почнуть творити свою історію.
Потім виженуть
і мене, і зайві думки також
Виженуть на милість холодних вітрів та колючих огорож.
Я знову заскочу в рандомний потяг
І мокрий, знедолений сяду під протяг.
У цьому світі мені прихиститися ніде.
Поїзд далі не їде…
Останавливаться,
Видимый галас круг дверного вагона.
Мы продолжаем движение в направлении ниоткуда.
Приют,
Пассажиры, иди, пожалуйста, быстрее. Камин,
Действительно, быстрее люди возмущены.
Здесь и школьники боятся опоздать на минуту.
Рабочие с мыслью, сегодня это заброшено.
Пенсионеры и студенты не важны для себя,
Неспешно и усталый, злой и чувствительный.
Там нет проводника, мы находимся в метро.
Скажут кому-то, чтобы вынуть этот ненужный
Все люди без целей будут включать в бюро.
Бюро находит, экстремальные правые двери напротив.
Оставь только меня и мои мысли.
И несколько из тех же одиноких пациентов.
Они откроют балет и кружки здесь,
И начну создать вашу историю.
Затем выйдут
И мне, и дополнительные мысли также
Полагаться на милость холодных ветров и колючих заборов.
Я снова прыгаю в случайный поезд
И мокрый, разобранный под проекцией.
В этом мире я дам мне никуда.
Поезд не пойдет дальше ...
