Плоть, підрізана шкіра, зверху вже видно сік,
Це все яблоко біле, як сутність всіх наших бід.
Протягувала старенька і кошик із рук упав,
Котилися по проспекту яблук дев'ятий вал.
Замочені в бруд вар'ятка розбіглися хто-куди,
Одне я шукала, та марно, сховалося під зонти.
Бо дощ. В ньому безліч вулиць. Надрізаних там - вдостА.
А плоть нарізна не гоїться, нарізно вона - й життя...
Бабусю, людино людяна! Під дощ без тепла не йди.
Як тільки сховаються яблука в дощу проливні мости,
Кохайтеся, хай по-всякому, веде вас ваша туга...
Ударившись об бруківку, вціляйте на небеса.
The flesh, cut skin, already visible from above juice
It's all white apple, as the essence of all our ills.
Protyahuvala old hands and basket fell,
Rolled Avenue apples ninth wave.
Soaked in mud var'yatka where someone fled,
One thing I was looking, in vain, hid under umbrellas.
Because of rain. It many streets. Incised there - vdostA.
A flesh rifled not heal, it apart - and life ...
Grandma, humane man! When the rain without heat do not go.
As soon disappear apples in torrential rain bridges,
Kohaytesya let in everyone, leading you to your grief ...
About hitting the pavement, vtsilyayte to heaven.
