Ти вдивляєшся у вечір, рахуєш вогники,
Голубить сукня ніжно плечі: твій дім чекає когось.
І, чомусь, горять дві свічі, хоча вже Він не тут давно.
Коли зламалося крило і забула Ти
Приспів:
Де росли ці квіти,
Де був теплим вітер,
Де гріло скрізь його тепло,
Де все іншим, ніж завжди було.
Що знайдеш у собі,
Що не зникло в Тобі,
Те, що снігом вже давно замело
Згадаєш, й проживеш це в миті знов...
Ловлять іноді Твій погляд
вони пелюстками,
Що підходить близько, поряд…
і знов тікає кудись…
Ти хотіла бачить в комусь
те, що у Ньому берегла,
Що килимом час застила й залишає там,
Приспів
...що триватиме, мов вічність.
І цю мить Ти будеш там,
Й повернеш в життя назад...
Приспів
Ты всматриваешься в вечер, считаешь огоньки,
Ласкает платье нежно плечи твой дом ждет кого-то.
И почему-то горят две свечи, хотя уже Он не здесь давно.
Когда сломалось крыло и забыла Ты
припев:
Где росли эти цветы,
Где был теплым ветер,
Где грело везде его тепло,
Где все иным, чем всегда было.
Что найдешь в себе,
Что не исчезло в Тебе,
То, что снегом уже давно замело
Вспомнишь, и проживешь это в момент снова ...
Ловят иногда Твой взгляд
они лепестками,
Что подходит близко, рядом ...
и снова убегает куда-то ...
Ты хотела видит в ком
то, что в Нем берегла,
Что ковром время застила и оставляет там,
припев
... который продлится, как вечность.
И этот момент ты будешь там,
И вернешь в жизни назад ...
припев
