У тому сквері, де голос твій вперше почув,
У тій кав'ярні в бездонні твої очі пірнув,
У товстих стінах, де з думкою про Тебе заснув,
В той вечір, коли вперше пригорнув
Де в серце твоє вперше зазирнув...
Старим трамваєм, стрічав що місто пробуджене
По тих провулках, до Тебе що привели мене,
Той смак повітря у світлий дивний день поверне
Знайоме місце душу сколихне
І згадка в тілі струмом промайне
А пам'ятаєш, як сніг ліпив у вікно?
А пам'ятаєш? Тоді нам було все одно...
А пам'ятаєш? Як бракувало слів?
Й мій потяг залишав твій нічний Львів.
Усе стало рідним тут.
Я змінюю свій маршрут,
Щоб ще раз на мить зупинитись, де ждуть
Ті спогади, нетлінно що цвітуть.
А пам'ятаєш, як сніг ліпив у вікно?
А пам'ятаєш? Тоді нам було все одно...
А пам'ятаєш? Як бракувало слів?
Я знову повертаюсь в нічний Львів..
Й вітає мене знов твій нічний Львів.
In the park where your voice was first heard,
I dived into your bottomless pit in that coffee shop,
In the thick walls, where I fell asleep thinking about You,
That evening, when he first hugged
Where did I look into your heart for the first time ...
An old tram met that the city was awakened
In those alleys that brought me to You,
That taste of air will return on a bright strange day
A familiar place will stir the soul
And the memory of the body will flash
Do you remember how the snow stuck to the window?
Do you remember? Then we didn't care ...
Do you remember? How were the words missing?
And my train left your night Lviv.
Everything became native here.
I'm changing my route,
To once again stop for a moment where they are waiting
Those imperishable memories bloom.
Do you remember how the snow stuck to the window?
Do you remember? Then we didn't care ...
Do you remember? How were the words missing?
I'm going back to Lviv at night ..
And your night Lviv greets me again.
