Як ішов я вчора ввечір світив місяць височко,
Мила в вікно позирала чи мо’ дийшов далечко.
Одійшов я пару кроків, вона за мною кричала:
– Ой вернися, цвітку милий, чим я тя прогнівала.
Та й за нашим, віриш, тором є зелені, як ловець,
Ходив до нас на зальоти ни паробок, ни вдовець.
Мамцю моя премилена, я за нього не піду,
А ни йому ручки не дам, хоч ся никда не видам.
Як ішов я вчора ввечір світив місяць височко,
Мила в вікно позирала чи мо’ дийшов далечко.
As I walked last night, the moon was rising high,
Soap looked out the window or walked away.
I walked a couple of steps, she shouted after me:
- Oh come back, sweet flower, than I was rotting.
And according to ours, you believe, Thor is green as a hunter,
He came to us for a flight neither a couple nor a widower.
My mother is gracious, I will not follow him,
And I will not give him pens, though I will never give up.
As I walked last night, the moon was rising high,
Soap looked out the window or walked away.
