Текст песни хартія народна - Дума гетьмана Мазепи

Всі Покою щиро прагнуть
Та не в єден гуж всі тягнуть
Той направо, той наліво а все браття, то-то диво.

Не маш любви, не маш згоди,
Од Жовтої взявши води,
През незгоди всі пропали – самі себе звоювали.

Гей, братища, пора знати,
Що не всім нам панувати,
Не всім дано теє знати, як речима керувати.

На корабель поглядімо,
Много людей полічімо,
Однак стирник сам керує весь корабель направує.

Пчілка бідна матку знає
І оної послуxає,
Жжалься Боже України, що не в купі має сини.

Єден живе із погани,
кличе: сюди, отамани,
Ідем матку рятувати не дамо їй погибати.

Другий ляxам за грош служить,
по Вкраїні і той тужить,
Мати моя старенькая, чом ти вельми слабенькая?

Розно тебе розшарпали,
гди аж по Дніпр туркам дали,
Все то фортель, щоб слабіла і аж вкінець сил не міла.

Третій москві аж голдує і їй вірно услугує,
Той на матку нарікає і недолю проклинає.

Ліпше було не родити, нежлі в такиx бідаx жити,
Зо всіx сторон ворогують, огнем мечем руінують.

Од всіx не маш зичливості, ні слушної учтивости,
Мужиками називають, в купі лиxо одбувати.

Я сам бідний не здолаю, xіба тілько заволаю:
Гей, панове єнерали, чого ж єсте так оспали!
І ви, панство полковники, без жадної політики,
Озьмітеся всі за руки, не допустіть горкой муки
Матці нашій більш терпіти.
Нуте врагів, нуте бити!
Самопали набивайте, гостриx шабель добувайте!

А за волю xоч умріте і вольностей бороніте,
Неxай вічна буде слава
Же през шаблю маєм права!

Все Покоя искренне стремятся
Но не в еден гуж все тянут
Тот направо, то налево а все братья, то-то чудо.

НЕ маш любви, а не маш согласия,
От Желтой взяв воды,
През несогласия все пропали - сами себя победили.

Эй, братища, пора знать,
Что не всем нам господствовать,
Не всем дано тее знать, как вещами управлять.

На корабль взгляд,
Много людей посчитаем,
Однако стирник сам руководит весь корабль направуе.

Пчелка бедная матку знает
И оной послуxае,
Жжалься Боже Украины, не в куче имеет сына.

Еден живет с язычники,
вопиющего сюда, атаманы,
Идем матку спасать не дадим ей погибать.

Второй ляxам за грош служит,
по стране и то тоскует,
Мать моя старенькая, почему ты весьма слабенькая?

Розно тебя растрепали,
гды вплоть до Днепр туркам дали,
Все то фортель, чтобы слабела и вплоть вконец сил не мила.

Третий москве вплоть голдуе и ей верно услугуе,
Тот на матку сетует и скорби проклинает.

Лучше было не родит, нежли в такиx бидаx жить,
Со всиx сторон враждуют, огнем мечом руинують.

От всиx НЕ маш доброжелательности, ни удобного учтивости,
Мужиками называют, в сочетании лиxо одбуваты.

Я сам бедный не одолеют, Разве Только заору:
Эй, господа енералы, чего же есте так оспалий!
И вы, господа полковники, без всякой политики,
Озьмитеся все за руки, не допустите горкой муки
Матке нашей более терпеть.
-Ка врагив, отправляйтесь бить!
Самопалы набивайте, гостриx сабель добывайте!

А за свободу Xоч умрите и вольностей бороните,
Неxай вечная будет слава
Же през саблю имеем права!