Думки самотності пройняли весь мій дім,
І я не знаю, куди себе подіти.
Тебе я пам`ятаю без зусиль,
Тебе ніколи я не зможу розлюбити.
Палкі вуста, неначе два вогні,
І твої очі - глибокі дві криниці.
Назви ці дні "на самоті",
Тебе чекаю, тебе я кличу.
Можливо ти побачиш увісні,
Той сон прекрасний, що бачу я щоночі.
І ми з тобою вдвох на самоті,
І ми з тобою, очі в очі.
Печаль мотиву згадку принесе,
Моїх страждань, моїх страшних ілюзій.
Та легкий вітер знову принесе,
Ковток надії і сон болючий.
Краси такої не бачили світи,
Її не бачили навіть на Олімпі.
Не порівняти солов`їнії пісні,
З красою твоєї пісні.
З теплом долонь твоїх не порівнять,
Приємний дотик сонячного світла.
Я так хочу тебе обнять!
І потонути в твоїх обіймах...
Thoughts of loneliness permeated my entire home,
And I don't know where to go.
I remember you effortlessly,
I will never be able to fall out of love with you.
Sticky lips, like two lights,
And your eyes are two deep wells.
Name these days "alone",
I'm waiting for you, I'm calling you.
Maybe you'll see in the spring,
That dream is beautiful that I see every night.
And you and I are alone,
And we are with you, face to face.
The sadness of the motive will bring memory,
My sufferings, my terrible illusions.
And a light wind will bring again,
A sip of hope and a painful sleep.
The worlds have never seen such beauty,
She was not even seen on Olympus.
Do not compare the nightingale song,
With the beauty of your song.
They will not compare with the warmth of your palms,
A pleasant touch of sunlight.
I so want to hug you!
And drown in your arms ...
