Здавалось доля була близькою –
Відпустив її синицею в небо.
Здавалось був на півкроку від мрії –
Оступився, зірвався в провалля.
Я не знаю що буде зі мною вночі,
Коли зійдуть зорі, хмари відступлять.
Краплі падають з неба, мов сльози…
Дощ, мов перлини, що летять у безодню.
Дощ – це забуті надії, що їдуть в небуття.
Дощ…Він змиває гріхи із мечів після бою.
Дощ…Він очищує моє ім’я.
Геть забобони, геть насмішки й поради,
Геть зраду й кохання, геть фальшиве життя!
Я знаю напевне, що знов прийде ранок,
Ми прокинемось знову і почуття
Наповнять голову брудними думками!
Небо хмарами сповнене…
Дощ, мов перлини, що летять у безодню.
Дощ – це забуті надії, що їдуть в небуття.
Дощ…Він змиває гріхи із мечів після бою.
Дощ…Чи очищуся я?
Ми народжуємось, вмираєм, крокуєм по світу,
Ми шукаємо щастя. Все наше життя
Переповнене люттю, хаосом, насиллям,
І усі ми стаємо на шлях забуття.
А надія жевріє на променях сонця
І заходить за обрій, щоб знову зійти.
Ми як діти підходим до свого віконця
І бачим – з неба падає ….
Дощ, мов перлини, що летять у безодню.
Дощ – це забуті надії, що їдуть в небуття.
Дощ…Він змиває гріхи із мечів після бою.
Дощ…Він очищує моє ім’я.
Казалось судьба была близка -
Отпустил ее синицей в небо.
Казалось был на полшага от мечты -
Оступился, сорвался в пропасть.
Я не знаю что будет со мной ночью,
Когда сойдут звезды, облака отступят.
Капли падают с неба, как слезы ...
Дождь, как жемчужины, летящих в бездну.
Дождь - это забытые надежды, что едут в небытие.
Дождь ... Он смывает грехи с мечей после боя.
Дождь ... Он очищает мое имя.
Долой предрассудки, совершенно насмешки и советы,
Долой предательство и любовь, совершенно фальшивое жизни!
Я точно знаю, что снова придет утро,
Мы проснемся снова и чувства
Наполнят голову грязными мыслями!
Небо тучами полна ...
Дождь, как жемчужины, летящих в бездну.
Дождь - это забытые надежды, что едут в небытие.
Дождь ... Он смывает грехи с мечей после боя.
Дождь ... Или буду чист я?
Мы рождаемся, умираем, шагает по миру,
Мы ищем счастья. Вся наша жизнь
Переполнено яростью, хаосом, насилием,
И все мы становимся на путь забвения.
А надежда теплится на лучах солнца
И заходит за горизонт, чтобы снова взойти.
Мы как дети подходит к своему окошку
И видим - с неба падает ....
Дождь, как жемчужины, летящих в бездну.
Дождь - это забытые надежды, что едут в небытие.
Дождь ... Он смывает грехи с мечей после боя.
Дождь ... Он очищает мое имя.
