Ще одне покоління...
Ми вже давно не діти.
Ми розпрощались з мріями, снами.
Вирубано коріння,
Нікуди нам подіти
Вибудувані не нами храми.
Їх силуети строгі
Рвуться угору стрімко,
Наче злетіти хочуть в небеса... в небеса.
Приспів:
Храми... Величні храми...
Кожна цеглина тягне
Плату за чийсь забутий гріх.
Викінчені хрестами
Їх золочені бані –
Докір німий для нас усіх.
Лики святих скорботні...
Висвячені гармати...
Тут, як і скрізь, панують гроші...
Завтра, як і сьогодні,
Будуть мечами орати
Діти Твої немудрі, Боже.
Може, вони й не винні –
Просто ніхто давно вже
Не виганяв із храму гендлярів, шахраїв.
Приспів
Ще одне покоління...
Ми вже давно не діти.
Ми розпрощались з мріями, снами.
Крізь вітражі проміння...
Висохлі мертві квіти...
Голосом дзвонів ридають храми.
Another generation ...
We are no longer children.
We said goodbye to dreams, dreams.
The roots were cut down,
We have nowhere to go
Not temples built by us.
Their silhouettes are strict
They rush upwards fast,
They want to take off into heaven ... into heaven.
Refrain:
Temples ... Majestic temples ...
Each brick pulls
Payment for someone's forgotten sin.
Finished with crosses
Their gilded baths -
Shame is silent for all of us.
The faces of saints are mournful ...
Consecrated guns ...
Here, like everywhere, money prevails ...
Tomorrow, like today,
They will be plowshares
Your children are wise, O God.
Maybe they are not to blame -
It's just that no one has been for a long time
He did not expel the gendarmes and crooks from the temple.
Refrain
Another generation ...
We are no longer children.
We said goodbye to dreams, dreams.
Through the stained glass beams ...
Dried dead flowers ...
Temples cry through the bells.
