Восени так солодко чіплятись за минуле.
Раз прийшли у груди ті, кого нема вже.
З ними ті, кого не буде
Іноді так солодко бити по собі минулим.
Знаєш, хтось у голові моїй прорізав дірку.
Звідти кіноплівка – чорно-білим по живому ріже
Приспів:
Тепер я знаю... (3)
Тепер я знаю, як буває восени...
Восени... (3)
Восени скрізь жовте. Сині плями позникали.
Все даремно. Злива. Мокрі люди в однині.
І в ніч зникають з неба плями сині.
В тумані вчора сірі башти.
Зробивши сальто, листя вниз стрибало.
Іноді зненацька страшно.
Приспів
Далі все мовчало довго. Трохи змерзла. Був ранок сивий.
Та новим асфальтом білим пішла додому.
Я та сніг не розуміли. Сталось що? Навіщо? Чому?
Що питала довго вчора... у мікрофона...
Тепер я знаю, як буває, як буває восени
Я питала, я питала, може чув хто, може, ні.
Приспів:
Тепер я знаю, як буває... (3)
Тепер я знаю, як буває восени
Восени... (3)
So sweet autumn cling to the past.
Once arrived in breast those who have not.
With them those who will not
Sometimes so sweet to beat on its own past.
You know, someone in my head opening hole.
From there the film - black and white cut to the quick
Chorus:
Now I know ... (3)
Now I know how it is autumn ...
Autumn ... (3)
Autumn yellow everywhere. Blue spots poznykaly.
All in vain. Shower. Wet people in the singular.
And in the night sky fade from blue spots.
In the fog yesterday gray tower.
By doing somersaults, jumped down leaves.
Sometimes suddenly scared.
Chorus
Then all was silent a long time. Slightly chilled. There was a gray morning.
And the new asphalt white went home.
I did not understand and snow. Ruined what? Why? Why?
As long asked yesterday ... the microphone ...
Now I know how it happens, as it happens in the autumn
I ask, I ask, who can hear, maybe not.
Chorus:
Now I know how it is ... (3)
Now I know how it is in autumn
Autumn ... (3)
