Чорні Божі люди, злії вороги лицаря рубали.
Руки білі, ноги білі, відтинали.
Та й сміялися, та й знущалися, все чекали.
Аби сили тої сили лицарської не стало.
А він кров'ю клекотав, та й пісень співав,
Очей не опускав.
Силу тую, силу лицарськую
Із собою взяв.
Не плач за тим, чого не стало,
Бо як не стало, то й не було.
Що справді є, було і буде,
І будуть нелюди і люди.
Життя, хто ти є? Не покаже.
Життя, ким ти був? Не розкаже.
Лише матінка смерть знає як тебе звати,
Лише матінка смерть знає чого ти вартий.
Хто ти, сокіл чи змія, це лише воля твоя
Нагорода, або кара. Нелюдськая, Божая.
Або бийся з ворогами, або повзай під ногами,
Або будь поміж рабами, або між богами.
Black people of God, evil enemies of the knight hacked.
Hands white, legs white, cut off.
Yes, and laughed, and mocked, all waiting.
That the force of that knightly force did not become.
And he gushed with blood, and sang songs,
He did not lower his eyes.
That power, the power of chivalry
He took it with him.
Don't cry for what didn't happen,
Because if it didn't happen, it didn't happen.
What really is, has been and will be,
And there will be non-humans and people.
Life, who are you? Will not show.
Life, who were you? Will not tell.
Only Mother Death knows your name,
Only Mother Death knows what you are worth.
Who you are, a falcon or a snake, is only your will
Reward, or punishment. Inhuman, divine.
Either fight your enemies, or crawl under your feet,
Either between slaves or between gods.
