Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
Текла, текла та й висохла.
Степи зеленіють;
Діди лежать, а над ними
Могили синіють.
Та що з того, що високі?
Ніхто їх не знає,
Ніхто щиро не заплаче,
Ніхто не згадає.
Тілько вітер тихесенько
Повіє над ними,
Тілько роси ранесенько
Сльозами дрібними
Їх умиють. Зійде сонце,
Осушить, пригріє;
А унуки? їм байдуже,
Панам жито сіють.
Багато їх, а хто скаже,
Де Гонти могила,—
Мученика праведного
Де похоронили?
Де Залізняк, душа щира,
Де одпочиває?
Тяжко! важко! Кат панує,
А їх не згадають.
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
І день, і ніч ґвалт, гармати;
Земля стогне, гнеться;
Сумно, страшно, а згадаєш —
Серце усміхнеться.
Homonila Ukraine,
Long homonymous,
Long, long blood in the steppes
It flowed red.
It flowed, flowed and dried up.
The steppes are green;
Grandfathers lie, and over them
The graves are blue.
So what of being tall?
Nobody knows them,
No one will sincerely cry,
Nobody will remember.
Only the wind is quiet
Blow over them,
Only dew early
Small tears
They are washed. The sun will rise
Drains, warms;
And the grandchildren? they don't care
Gentlemen sow rye.
Many of them, and who will say
De Gaunt's grave, -
The martyr of the righteous
Where were they buried?
Where Zaliznyak, sincere soul,
Where does he rest?
Heavily! hard! The executioner reigns,
And they will not be remembered.
Homonila Ukraine,
Long homonymous,
Long, long blood in the steppes
It flowed red.
And day and night violence, guns;
The earth groans, bends;
Sad, scary, and remember -
The heart will smile.
