Текст песни Шевченко Тарас - У нашім раї на землі

У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Бувая, іноді дивлюся,
Дивуюсь дивом, і печаль
Охватить душу; стане жаль
Мені її, і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї матері святої,
Що в мир наш бога принесла…

Тепер їй любо, любо жити.
Вона серед ночі встає,
І стереже добро своє,
І дожидає того світу,
Щоб знов на його надивитись,
Наговоритись. – Це моє!
Моє! – І дивиться на його,
І молиться за його богу,
І йде на улицю гулять
Гордіше самої цариці.
Щоб людям, бачте, показать
Своє добро. – А подивіться!
Моє найкраще над всіми! –
І ненароком інший гляне.
Весела, рада, боже мій!
Несе додому свого Йвана.
І їй здається, все село
Весь день дивилося на його,
Що тілько й дива там було,
А більше не було нічого.
Щасливая!..

Літа минають.
Потроху діти виростають,
І виросли, і розійшлись
На заробітки, в москалі.
І ти осталася, небого.
І не осталося нікого
З тобою дома. Наготи
Старої нічим одягти
І витопить зимою хату.
А ти нездужаєш і встати,
Щоб хоч огонь той розвести.
В холодній молишся оселі
За їх, за діточок.

А ти,
Великомученице! Села
Минаєш, плачучи, вночі.
І полем-степом ідучи,
Свого ти сина закриваєш.
Бо й пташка іноді пізнає
І защебече: – Он байстря
Несе покритка на базар.

Безталанная! Де ділась
Краса твоя тая,
Що всі люде дивувались?
Пропала, немає!
Все забрала дитиночка
І вигнала з хати,
І вийшла ти за царину,
З хреста ніби знята.
Старці тебе цураються,
Мов тії прокази.
А воно таке маленьке,
Воно ще й не лазить.
І коли-то воно буде
Гратись і промовить
Слово мамо. Великеє,
Найкращеє слово!
Ти зрадієш; і розкажеш
Дитині правдиво
Про панича лукавого,
І будеш щаслива.
Та не довго. Бо не дійде
До зросту дитина,
Піде собі сліпця водить,
А тебе покине
Калікою на розпутті,
Щоб собак дражнила,
Та ще й вилає. За те, бач,
Що на світ родила.
І за те ще, що так тяжко
Дитину любила.
І любитимеш, небого,
Поки не загинеш
Межи псами, на морозі
Де-небудь під тином.

[Перша половина 1849, Косарал]

In our paradise on earth
Nothing better not,
As melting mother Young
With its dytyatochkom small.
It happens sometimes watch
I marvel wonder and sadness
Coverage of life; will unfortunately
I have it and zazhuryusya,
I pray to her,
Like in front of the holy
That holy mother,
What in the world is our God brought ...

Now her pleasure, a pleasure to live.
She gets up in the night,
And keeps his goods,
And look for a world
To see enough again to his,
Nahovorytys. - This is my!
My! - And looking at it,
I pray for his God,
And go to the street walk
Hordishe of the queen.
For men, you see, Fashion
His goodness. - And look!
My best of all! -
And by chance another look.
Cheerful, council, my God!
Carries his home Yvana.
And it seems the whole village
All day looked at it,
That only a miracle there was
And there was no more anything.
Schaslyvaya! ..

Summer pass.
Gradually, children grow up,
I grew up and went their separate ways
At work, in the Russians.
And you ostalasya, niece.
And no one ostalosya
Are you home. The nakedness
Old nothing to wear
And vytopyt winter house.
And you get sick and,
To at least one fire to dissolve.
In cold homes pray
According to them, the children.

And you,
Great! Villages
Mina crying at night.
And field-steppe going,
His son you close.
For bird and sometimes learns
And zaschebeche: - Online baystrya
Carries pokrytka to the market.

Beztalannaya! Where dilas
The beauty of your melting,
That all men wondered?
Lost, no!
Everything took dytynochka
I drove out of the house,
And you went on a field,
With the cross as if lifted.
The elders shun you,
Like tiyi leprosy.
And it is small,
It also does not climb.
And once it is
Play and say
The word Mother. Velykeye,
Naykrascheye word!
You will rejoice; and tell
child truth
On the evil landlord,
And thou happy.
But not for long. For not come
To stature child,
There will lead a blind,
And you leave
Calico at a crossroads,
To teasing dogs,
Yes, and forks. Because, you see,
What the world fruit.
And for another, so hard
The child loved.
And love, niece,
While perish
Landmark dogs in the cold
Somewhere under the fence.

[The first half of 1849, Kosaral]