Тихо заплаче земля,
З нею заплачу і я.
Поміж високих дубів у райськім саду.
Співами ангела там заколисаний,
В сотні небесній навіки залишуся,
Мене пробач, мамо, я не прийду.
Встане навесні зоря,
З нею Вкраїна моя.
Грізно завиє до неба широкий Дніпро.
Сам же колись то мріяв під Місяцем,
А відтепер я житиму високо,
Тату, мене не шукай серед дібров.
Впаде на гріб мій сльоза,
Осяде навколо роса.
А у саду жеврітиме первоцвіт.
Настала пора, он ключ мій летить,
Летітиму з ним, бо я вже простив,
І ви того, хто в мене стріляв простіть.
The land weeps softly,
I will pay with her.
Among the tall oaks in the paradise garden.
The singing of an angel is shaken there,
I will remain in hundreds of heaven forever,
I'm sorry, Mom, I'm not coming.
The spring will rise,
With her Ukraine is mine.
The wide Dnieper River will threaten the sky.
He himself once dreamed under the moon,
And from now on I will live high,
Daddy, don't look for me in the wild.
My tear will fall on the coffin,
Will settle around dew.
And in the garden will glow primrose.
It's time he flies my key,
I will fly with him because I have already forgiven,
And you forgive the one who shot me.
