То був лютий. Земля лютувала.
Про тепло не було і мови.
Мабуть Бога конкретно дістали
Наші вічні з тобою розмови.
Ти казав про будинок в Парижі,
Приплітав там майбутніх діток.
Про садочок і пуделя рижого,
І про спільно проведене літо.
Правда, все це як мрії казкові.
У сімнадцять життя тільки сниться,
Але вір, і можливо не скоро,
Мрія ,наче молитва ,здійсниться.
Тож горімо,коханий, до попелу.
Я не хочу у сорок від паніки.
Краще в двадцять з вогнем і зопалу
Потонути в тобі титаніком 💕
#Юлія_Антоняк
That was February. The earth was rampant.
The heat was not discussed.
Apparently God specifically got it
Our eternal conversations with you.
You talked about a house in Paris,
Faced there future children.
About the garden and the poodle of the redhead,
And about a summer together.
However, all this is like a dream fairy tale.
At seventeen, life only dreams,
But faith, and maybe not soon,
The dream, like prayer, will come true.
Let us therefore burn, beloved, to ashes.
I do not want forty panic.
Better at twenty with fire and ashes
Drown in you by a titanic ????
#Julia_Antonyak
