У Львові дощ паде мені за комір.
У Львові чути голос поколінь.
Це місто вільних тисяч і мільйонів,
Небачених розлук у далечінь.
У Львові дощ нагадує про місто,
Де ми росли, любили і цвіли.
Любили до нестями, міцно, чисто,
А потім виросли, не тямлячи коли…
Вином ковтали наш останній вечір,
І дощ ішов, ішов ,не перестав.
Останній день упав на наші плечі,
Піднявши цю любов на п’єдестал.
Мені ж не треба ні грошей, ні слави -
Лише щоб зникла відстань вікова,
Бо плаче небо, поїзди, вокзали,
Бо світ від сліз став бідний на слова...
Во Львове дождь падает мне за воротник.
Во Львове слышать голос поколений.
Этот город свободных тысяч и миллионов ,
Невиданных разлук вдаль.
Во Львове дождь напоминает о городе ,
Где мы росли , любили и цвели.
Любили безумно , прочно , чисто ,
А потом выросли , не помня когда ...
Вином глотали наш последний вечер ,
И дождь шел , шел , не перестал .
Последний день упал на наши плечи ,
Подняв эту любовь на пьедестал.
Мне же не надо ни денег , ни славы -
Только чтобы исчезла расстояние возрастная ,
Потому плачет небо , поезда , вокзалы ,
Ибо мир от слез стал беден слова ...
