В абетці моїй стало більше літер,
у тижні моєму – менше днів
приходиш як сонце, зникаєш як вітер
і я не встигаю всього що хотів.
І я не встигаю вловити, сказати,
і я вистигаю як кинутий жар.
кому ти? чому ти? котра ти? яка ти?
для чого тобі мій вчорашній буквар?
Ти числа мої очищаєш від значень,
ти ноти мої вимиваєш дощем.
Тебе я не знаю не чую не бачу,
а лиш відчуваю як внутрішній щем
Тривожна і вперта, свавільна і дика
болотяні трави – то сестри твої
при тобі я чуюся не чоловіком
а краєм дороги чи краєм землі.
Чекаю на милість, чигаю на здобич
черкаючи строфи і сірники
я можу хотіти усе що ти зробиш
а можу зробити усе навпаки.
я сам вже не знаю що можу і хочу
і скільки усе потриває іще.
і тільки так гостро щодня і щоночі
тебе відчуваю як внутрішній щем
В алфавите были больше писем,
В мои недели - меньше дней
прийти как солнце, исчезнуть как ветер
И я не делаю все это хотел.
И у меня нет времени поймать, скажем,
И я стою как брошенная жара.
Кто ты? почему ты? Кем ты работаешь? Кем ты работаешь?
Какая моя книга для вас?
Вы чистите мои цифры из ценностей,
Ты мои заметки, мыть дождь.
Я не знаю, что ты не видишь тебя,
пока я чувствую себя как внутреннее даже
Тревожный и упрямый, произвольный и дикий
Болота травы - тогда твои сестры
С тобой я слышал не мужа
И край дороги или край земли.
Ожидание милосердия, Chad на добычу
Зарядка Стэнсы и спички
Я могу захотеть все, что вы делаете
И я могу сделать все наоборот.
Я сам больше не могу и хочу
И сколько происходит все.
и только так резко ежедневно и каждую ночь
Вы чувствуете себя как внутреннее даже
