Під вічним дубом і собі
Мазепа стелиться в журбі
І сам він був як дуб титан
Землі козацької гетьман
Під вічним дубом і собі
Мазепа стелиться в журбі
І сам він був як дуб титан
Землі козацької гетьман
Далеко обрій вечорів,
А я один серед степів
Лежав на мертвому коні
І шось вижалося мені
І шось було в моїх думках,
Шо тут змішається мій прах
Ні, я не мав уже сподій
В замученій душі моїй
А так хотілося пожить...
І ще раз глянув я в блакить
Там ворог - ворон у горі
Кружляв розкривши пазурі
Давно побачивши мене,
То сяде він, то знов сплигне
Все блище крила чорнопері
Він готувався до вечері
Його в опоні темноти,
Я б міг рукою засягти
Відчуть в руках тремтіння крил,
Якщо б на те хоч трохи сил
Та досить стало й цих признах
Збудити в ньому переляк.
В останнє снилася мені ясна звінниця в вишині
Під вічним дубом і собі
Мазепа стелиться в журбі
І сам він був як дуб титан
Землі козацької гетьман
Під вічним дубом і собі
Мазепа стелиться в журбі
І сам він був як дуб титан
Землі козацької гетьман
Под вечным дубом и себя
Мазепа входит в горе
И сам он был как титановый тит
Земли казак Хетман
Под вечным дубом и себя
Мазепа входит в горе
И сам он был как титановый тит
Земли казак Хетман
Далеко по горизонту вечеров,
И я один из степи
Лежал на мертвой лошади
И туфль вздохнул меня
И выстрел был в моих мыслях,
Что здесь смешивание моей пыли
Нет, у меня больше не было удовольствия
В моей родственной душе
И поэтому я хотел жить ...
И еще раз я посмотрел в синем
Есть враг - ворона в горе
Он кружил когтями
Видел меня долгое время,
Затем он сядет, затем снова прорастает
Все сияющие крылья черных
Он готовился к ужину
Это в опоне тьмы,
Я бы смог засунуть руку
Почувствовать в руках крылья, дрожащего,
Если хотя бы небольшая сила
И этих приемов стало достаточно
Чтобы возбудить страх в нем.
В последнем мечтел, я ясно, придурок в Вишине
Под вечным дубом и себя
Мазепа входит в горе
И сам он был как титановый тит
Земли казак Хетман
Под вечным дубом и себя
Мазепа входит в горе
И сам он был как титановый тит
Земли казак Хетман
