Текст песни Ярослав Борута - Вона - море

Вона - море

Кожен день я ходив і дивився на море,
За моїм підрахунком – впродовж десяти років,
Серед безмежного краще вщухається горе,
Тому я не підходив ближче за пару кроків.

Точить спокуса взнати, де твої межі,
Стрілку компǻсу скрутити, як заманеться,
Не захистять тебе Нептунія вежі,
Та і Нептýна немає – це лиш здається.

Сіллю на мене дихне втомлений вітер,
Води дійдуть горизонту і там зупиняться,
Ладен віддати усе, що маю на світі,
Щоб тільки світ цей тобою вмивався.

Дуже багато береш на себе, дитинко,
Дайвери вб*ють у тобі усю невідомість,
Дай своїм рибам погрітись хоча б на хвилинку,
В них до тепла є спрага – через солоність.

Скільки секретів ховають глибини,
Дикими хащами хвилі пісок зачіпляють,
Навіть як схочеш – не знайдеш мілини,
Може, про неї сиві рибалки щось знають?

Господи, я не просив у тебе нічого,
Воду перетворити на ви́на неважко,
Тільки б навчитись різнити своє від чужого,
Тільки б навчитись чекати відпущену пташку.

Та якщо зможеш і якщо стане наснаги
Дай мені сили наблизитись до того моря,
Хочу пірнути у вирій її уваги,
Сіль хай заб*є численні канали і пори.

Я розчинюся як ніби-то тут народився,
Хвиля розчинить мою спустошену пам*ять,
Кого любив, на кого по-справжньому злився
Всього цього мене море навіки позбавить.

І в голові промайне остання думка
До того часу мені маловідома:
«Дякую, Боже,
нарешті,
вдома».

Она море

Каждый день я гулял и смотрел на море,
Согласно моему подсчету - в течение десяти лет,
Среди бесконечности лучше, горе,
Так что я не подходил ближе через пару шагов.

Заточить искушение узнать, где ваши границы,
Компьютерная стрелка скручена как довольная,
Не будет защищать вас Neptunia Towers,
И нет необходимости - кажется, просто.

Соль на меня дыши уставшим ветром,
Вода достигнет горизонта и остановится на этом,
Хорошо, чтобы дать все, что у меня есть в мире,
Это только этот мир вымыт вами.

Ты много занимаешь на себя, детка,
Divers VB*в вас все неизвестны,
Дайте своей рыбе, чтобы согреться как минимум минуту,
У них жажда тепла - из -за солености.

Сколько секретов скрывает глубины,
Дикие заросли волны песчаные штрихи,
Даже если вы хотите - вы не найдете мелкого,
Может быть, серые рыбаки что -то знают о ней?

Господи, я тебя ничего не просил,
Вода, чтобы превратиться в холм, легко,
Только научился менять себя от другого,
Просто научись ждать левой птицы.

И если вы можете и если это хорошее время
Дай мне силы, чтобы приблизиться к морю,
Я хочу погрузиться в стих ее внимания,
Соль, отпустите их*иметь многочисленные каналы и поры.

Я растворяюсь, как будто родился здесь,
Волна растворит мою опустошенную память,
Кого он любил, которого действительно объединили
Все это будет лишено меня навсегда.

И в главе Продая последней мысли
К тому времени, когда я мало известен:
"Спасибо тебе, Господи,
в конце концов,
дома".