Осіння пора
Осіння пора нас усіх не мина,
Червона калина доспіла.
А вітер гуде, мов смереки струна,
І на травах роса побіліла.
Приспів:
І в’ються, і в’ються осінні думки,
Душа у тривозі холодній зімліла.
Кохання минає і тануть роки,
Мов птиця, що в вирій спішила.
Земля спочиває, в задумі мовчить,
Лиш просить тепло ще лишати,
На небі, як сонце, засяє на мить
І буде журбу колисати…
А вітер, а вітер у гніві шумить
І холод крилом наганяє.
Осінній вже дощик додому спішить,
Осінні поля поливає.
осенняя пора
Осенняя пора нас всех не проходит,
Красная калина созревшая .
А ветер гудит , как ели струна,
И в травах роса побелела.
припев:
И вьются , и вьются осенние мысли ,
Душа в тревоге холодной упала в обморок .
Любовь проходит и тают года ,
Как птица, в теплые края спешила .
Земля покоится , в задумчивости молчит ,
Лишь просит тепло еще оставлять ,
На небе, как солнце , засияет на мгновение
И будет печаль качать ...
А ветер , а ветер в гневе шумит
И холод крылом нагоняет .
Осенний уже дождик домой спешит,
Осенние поля поливает .