Вона – Свята!
Їй, бо нічо не треба:
Ні Сонця, ні Вогню,
Не треба навіть Неба.
Лісів і рік, і щебету птахів,
Людей навколо Їй не треба поготів.
Вона – Свята!
Бо знає на що здатна.
І лік веде здобуткам і видаткам:
Примножує і платить десятину.
Рятує, світить, зігріває безупинно.
У вічі дивиться без жалю і страху.
Босоніж витанцьовує в снігу.
Вона – Свята!
Так страшно з нею поруч.
Стискає серце металевий обруч.
Тікає Думка.
Губляться Слова.
Вона – Свята!
Лише одна вона.
Она праздник!
Она, потому что ничего не должно быть:
Ни солнце, ни огонь,
Даже небо не нужно.
Леса и год и твиттер птиц,
Люди вокруг нее не нужно идти.
Она праздник!
Потому что он знает, на что он способен.
И жидкость приводит к достижениям и расходам:
Умножается и платит десятину.
Спасает, сияет, непрерывно согревается.
Он выглядит без жалости и страха.
Босоногие танцоры в снегу.
Она праздник!
Так страшно с ней.
Сердце сжимает металлический обруч.
Мысль убегает.
Слова потеряны.
Она праздник!
Только одна, она есть.
