1.Не має правди в світі, годі і шукати
Вже смутку час прийшов, немає вороття
Ще за часів Шевченка, нам не давали знати
Що добре є і злагідне життя
Невже судилось нам на ненці Україні
Злиденно жити й цей тягар нести
Невже й самій Вкраїні милій суджено тужити
За всю історію свою, за всі віки.
Приспів
Я вірю, вірю у майбутнє світле
Де правда є і добре жити всім
Бо тліє все таки хоч майже помітне
Добро в серцях людьких на світі, на цім світі.
2. Великий є народ й не стане на коліна
І не похилиться від гніву і образ
Та сиві матері вже плачуть на могилах
Синів своїх побачивши в останній раз
А далі гірше годі і казати
Нас душать всім чим можна, тягнуть нас на дно
Кишені запихаючи на треба обіцяти,
Що ось майбутнє світле вже прийшло.
Приспів
3. А де ж свобода слова, хто що зміг сказати?
Уже лежать в могилі на віки.
Та в пам'яті людей вони не стануть помирати, бо правду й справедливість
Вони, в народ несли | 2р.
Приспів
1. у меня нет правды в мире, а не искать
Уже грусти пришла, нет ворот
Даже во времена Шевченко нам не разрешили узнать
Что хорошо и плодородная жизнь
Были ли мы суждено на NEDS Украине
Несчастно жить и это бремя для нести
Очень много мили, много всего, чтобы сделать так долго
На протяжении всей своей истории, для всех возрастов.
хор
Я верю, что верю в будущий свет
Где правда и жить хорошо
Потому что тлеющий все еще почти заметен
Хорошо в сердцах людей в мире, в этом мире.
2. Отлично это люди и не станут на колени
И не будет наклониться от гнева и изображения
И серо -мамы уже плачут на могилах
Их сыновья видят в последний раз
А потом хуже и скажи
Мы задушен всем, что может привести нас к дну
Карманы, чтобы быть обещанными, чтобы быть обещанными,
Что будущее света пришло.
хор
3. И где свобода слова, кто смог сказать?
Уже лежит в могиле веками.
И в память о людях они не умрут, потому что правда и справедливость
Они, в переносимых людях | 2 с.
хор
