Світло багаття вночі
Тішить і гріє мене.
Але тривожить одне -
Що нам несе далечінь?
Добре багаття, либонь,
В серці розпалить вогонь.
А я дивлюсь навсібіч -
Що нам готує ця ніч?
Сяй, тільки не згасай!
Тихо зігрій
Душу о темній порі.
Будь надією мені,
Хоч я сам запалив
Уночі ці вогні.
Хтось до вогню підійде,
Хтось трохи втіхи знайде.
Той, хто вночі заблукав,
Світло надії шукав.
Зорі здіймаються ввись,
Кличуть сузір'я, дивись.
Але багаття горить,
Світла і радісна мить.
Сяй, тільки не згасай!
Тихо зігрій
Душу о темній порі.
Будь надією мені,
Хоч я сам запалив
Уночі ці вогні.
Довго жеврітиме жар.
Вогнище - рідна душа.
І навіть сили нічні
Не згасять світла в мені.
Свет костра ночью
Он радует и согревает меня.
Но беспокоится о одной вещи -
Что мы уносим?
Хороший костер, либон,
В сердце, огонь.
И я все смотрю -
Что эта ночь готовится для нас?
Светясь, просто не выходи!
Тихо тепло
Душа темного времени.
Будьте надеяться на меня,
Хотя я зажигал себя
Ночью эти огни.
Кто -то на огонь подойдет,
Кто -то найдет немного утешения.
Тот, кто заблудился ночью,
Он искал свет надежды.
Рассвет поднимается,
Они называют созвездием, смотрите.
Но костер горит,
Светлый и радостный момент.
Светясь, просто не выходи!
Тихо тепло
Душа темного времени.
Будьте надеяться на меня,
Хотя я зажигал себя
Ночью эти огни.
Жара будет светиться в течение долгого времени.
Очарование - родная душа.
И даже силы ночи
Они не выйдут во мне свет.
