В той день горів криваво схід,
Що стиха шепотів услід:
«Ідіть зі мною у танок,
Вдягніть із полум’я вінок»
І ти мене в танок взяла
І дар безсмертя надала.
Я бачу скалки своїх мрій
Розбите дзеркало надій -
Ті очі, сповнені бажань,
Вогнів примарних сподівань…
Боєць, що втратив свій загін,
На шлях до пекла ступив він.
Ті очі, сповнені надій –
Облуди шлях, душі крадій
Ті очі, чисті, мов кришталь.
Три сотні літ блукаю я,
І не прийма мене земля,
Усюди погляд твій барвить,
Нестримним жаром пламенить,
І я кричу до злих небес:
«Прийміть мене, щоб я воскрес!»
Ті очі, сповнені надій –
Облуди шлях, душі крадій
Ті очі, чисті, мов кришталь -
Насправді смуток, біль і жаль…
Ті чари в чорноті зіниць
Вони мене штовхнули ниць.
Цей погляд далі все горить,
десь у безмежності століть.
Я ж глас небес в душі почув,
зітхнув востаннє та й поснув…
В тот день горел кроваво-восток,
Что тихо шептал вслед:
«Идите со мной в пляс,
Наденьте из огня венок »
И ты меня в пляс взяла
И дар бессмертия предоставила.
Я вижу осколки своей мечты
Разбитое зеркало надежд -
Эти глаза, полные желаний,
Огней призрачных надежд ...
Боец, потерявший свой отряд,
На путь в ад сделал он.
Эти глаза, полные надежд -
Обмана путь, души вор
Эти глаза, чистые, как хрусталь.
Три сотни лет брожу я,
И не принимает меня земля,
Всюду взгляд твой краски,
Неудержимым жаром пламени,
И я кричу злых небес:
«Примите меня, чтобы я воскрес!»
Эти глаза, полные надежд -
Обмана путь, души вор
Эти глаза, чистые, как хрусталь -
На самом деле грусть, боль и сожаление ...
Чары в черноте зрачков
Они меня толкнули ниц.
Этот взгляд дальше все горит,
где-то в бесконечности веков.
Я глас небес в душе услышал,
вздохнул в последний раз и уснул ...
