В ту суботу було сонце
З середини ночі.
Розливались по стаканах
Очі дівочі.
Розчинялись у повітрі
Аромати шарму.
Гарно. Гарно. Гарно.
Понад столом пропливали
Несміливі посмішки,
Зачіпали вуха, шиї, щоки
Трошки-трошечки
Попід столом тупотіли
Несміливі ноги
Так нахабно трохи.
У неділю вранці знову сонце –
Тільки справжнє.
Очі, руки, губи
Стали трошечки відважні.
Як вампіри жалкували
Про короткі ночі.
Організми спати хочуть.
Каву в горло і конфету,
І прогулянка вранці –
Що ще треба поету.
Навкруг всі казали:
«Яка гарна! Яка гарна»
Ще через суботу сонце зів’яло.
Світить день і вночі його задовбало.
Обоє в умовах полярної ночі
Стояли, мовчали, потупивши очі.
І вмить розкохались, фальш-друзями стали.
І матюкались матюками.
Я не розумію, як таке сталось.
То й добре, бо твоїм волоссям ванна забивалась.
In that Saturday was the sun
Inside the night.
Floods in glasses
Girls' eyes.
Dissolved in the air
Fragrances charm.
Good. Good. Good.
More than table floated
Timid smile,
Affect the ears, neck, cheeks
A little bit, a little
Under the table tupotily
timidly feet
Yes cheeky little.
On Sunday morning the sun again -
Only real.
Eyes, hands, lips
Became a little brave.
How sorry Vampires
On short night.
Organisms want to sleep.
Coffee throat and confetti,
I walk in the morning -
What else should poet.
All around saying,
"What good! What a beautiful "
Even after the sun faded on Saturday.
Shines day and night it zadovbalo.
Both in terms of polar night
Stood silent, eyes potupyvshy.
And suddenly rozkohalys, false friends were.
And matyukalys obscene.
I do not understand how this happened.
It also is good for your hair zabyvalas bathroom.
