Пригадаю ті волошки, сині квіти,
Як волосся твоє ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок (ніжний ранок),
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.
Все минуло, промайнуло, мов розлука,
З того часу, як сплелися наші руки.
Ти сподобав собі іншу, я не проти (я не проти),
Тож навіщо на весілля мене просиш?
Я прийду, мов не болить мене нітрошки
І врочисто принесу тобі волошки.
А як будуть синьоокі в тебе діти (в тебе діти)
Пригадаю ті волошки, наші квіти.
Йдеш, заплаканий, до шлюбу, віє вітер,
Він тобі за мене тобі сльози ніжно витер
Срібний дзвін твоїх очей і чисті сльози (наче сльози)
А між нами заметілі і морози.
Пригадаю ті волошки, сині квіти,
Як волосся твоє ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок (ніжний ранок),
Все минуло, промайнуло, мов в туман
I remember those cornflowers, blue flowers,
As your hair is gently caressed by the wind,
As the drunken night sobers up the morning (gentle morning),
Everything passed, flashed like a fog.
Everything passed, flashed like a separation,
Ever since our hands intertwined.
You liked another, I do not mind (I do not mind),
So why are you asking me for a wedding?
I will come as if it does not hurt me at all
And I will solemnly bring you cornflowers.
And how will you have blue-eyed children (you have children)
I remember those cornflowers, our flowers.
You go, weeping, to marriage, the wind blows,
He gently wiped your tears for me
The silver ringing of your eyes and pure tears (like tears)
And frosts between us and blizzards.
I remember those cornflowers, blue flowers,
As your hair is gently caressed by the wind,
As the drunken night sobers up the morning (gentle morning),
Everything passed, flashed like a fog
