Отам, де ти стояла,
Якраз на тому місці,
Де я вже втиг побудувати місто,
Із твого сміху,
Тепер - безодня...
І сиплеться намисто,
Із слів тяжких до болю.
Ти різко увірвалась -
Мов тисяча мелодій,
Немов пейзаж, намалювалась. Рідко,
Та все ж буває...
Ти моє "сьогодні",
І я упав у сітку,
Заплетену тобою.
Та пристрасть захолола...
Нажаль лише не довго
Ти побула у мене на долоні.
Зібравши ніжність,
Вся така самотня
На цьому всьому фоні,
Вернулась в "позавчора".
25.07.2013
В.Проценко
Where you stood,
Right in that place
Where I already managed to build a city,
From your laughter,
Now - the abyss ...
And the necklace is poured,
From words heavy to pain.
You broke in sharply -
A thousand melodies,
Like a landscape, it was drawn. Rarely,
But still it happens ...
You are my "today",
And I fell into the net,
Braided by you.
That passion has cooled ...
Unfortunately, not for long
You visited my palm.
Gathering tenderness,
All so lonely
Against this background,
Returned to "the day before yesterday".
07/25/2013
В.Проценко
