дальнобойщик поёт за рулём
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?-
Я б землю покинув і в небо злітав!
Далеко за хмари, подалі від світу,
Шукать собі долі, на горе — привіту,
І ласки у сонця, у зірок просить,
У світі їх яснім все горе втопить.
Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
Кохаюся лихом привиту немаю.
І гірко без долі свій вік коротаю;
Й у горі спізнав я, що тільки одна —
Далекеє небо — моя сторона
Моя сторона.
дальнобойщик поёт за рулём
Смотрю я на небо да и мысль думаю:
Почему я не сокол, почему не летаю,
Почему мне, Боже, ты крылышек не дал? -
Я бы землю покинул и в небо взлетал!
Далеко за облака, подальше от мира,
Искать себе судьбы, на горе - привета,
И ласки у солнца, у звезд просит,
В мире их ясном все горе утопит.
Потому судьбы еще с детства кажусь я нелюбимый,
Я работник в нее, хлопцюга приблудный;
Чужой я в судьбе, чужой у людей:
Разве кто любит неродных детей?
Разбираюсь бедствием привитую без опыта работы.
И горько без доли своего возраста коротают;
И в горе узнал я, что только одна -
Далекее небо - моя сторона
Моя сторона.