Текст песни Валентина Козак - Кленова балада

Загриміли в полі, мов громи, гармати,
Стрільця молодого виряджала мати,
Витирала сльози і благала Бога,
Щоб вернув їй сина додому живого,
Щоб вернув їй сина додому живого...
Не плач, моя рідна, посивівла мати,
Я пішов на войну тебе визволяти,
А, як не діждешся з тої Січі мене,
Посади, благаю, біля хати клена,
Посади, благаю, біля хати клена...

Приспів:
А туман - білим полем,
А біда - чорним болем,
А душа - буйним кленом,
Зеленим, ой зеленим.
А туман - білим полем,
А біда - чорним болем,
А душа - буйним кленом,
Зеленим, зеленим.

Тягнуться до сонця стовбури кленові,
Зрошені сльозами горя і любові,
Довгими ночами тихо шепчуть віти, -
То твої, Вкраїно, найдорожчі діти,
То твої, Вкраїно, найрідніші діти...

They thundered in the field like thunder, guns,
The young man's shooter was pleased to have his mother,
Wiping her tears and pleading with God,
To bring her son home alive,
To bring her son back home alive ...
Don't cry, my dear, gray-haired mother,
I went to war to free you,
And, if you don't get away from that Sich me,
The posts, I pray, near the maple house,
The posts, I pray, near the maple house ...

Refrain:
And the fog is a white field,
And the trouble is black pain,
And the soul is a violent maple,
Green, oh green.
And the fog is a white field,
And the trouble is black pain,
And the soul is a violent maple,
Green, green.

Maple trunks reach for the sun,
Teared with tears of sorrow and love,
Long nights quietly whisper branches, -
Yours, Ukraine, dearest children,
That is yours, Ukraine, dearest children ...