Зігнулись сосни, сходячи на гори,
Втомилися вони на висоті,
А ти сказав: "Щоб краще бачить море,
Давай на скелі взберемось круті".
І ми йдемо, рвемо гірські ромашки,
Радіємо блакитній далині,
Хоч дихати мені буває важко,
Та не спинюся я на крутизні.
Я близько так дивлюсь тобі у вічі,
У них чаруючий, великий світ,
Вони мене все вище й вище кличуть
Під плавні злети ялинових віт.
Де легко велетень орел шугає,
І видно море райдужне ясне,
То правда: хто любов у серці має,
Той всіх вершин у світі досягне.
Согнулись сосны , сходя на горы,
Устали они на высоте,
А ты сказал : "Чтобы лучше видит море,
Давай на скале взберемось крутые " .
И мы идем , рвем горные ромашки ,
Радуемся голубой дали ,
Хотя дышать мне бывает трудно ,
Но не остановлюсь я на крутизне .
Я близко так смотрю тебе в глаза ,
В них чарующий , большой мир ,
Они меня все выше и выше зовут
Под плавные взлеты еловых веток .
Где легко великан орел носится ,
И видно море радужное ясно,
Это правда : кто любовь в сердце имеет ,
Тот всех вершин в мире достигнет .
