Слова: Ярослав Ткачівський
***
Пригадай оці волошки, наші квіти,
Як волосся тобі ніжно пестив вітер,
(2 рази)
Як за обрій п'яну ніч тверезив ранок,
Все минуле, промайнуло, як в тумані.
***
Все минуле, промайнуло, мов розлука,
З того часу, як сплелися наші руки,
(2 рази)
Ти сподобав собі іншу я не проти
Та навіщо на весілля мене просиш?
***
Я прийду, мов не болить мене нітрошки,
І врочисто принесу тобі волошки,
А як будуть синьоокі в тебе діти,
То згадай собі волошки, наші квіти.
Йдеш заплаканий до шлюбу, віє вітер,
Він сльозу тобі за мене ніжно витре,
Срібний блиск твоїх очей і дрібні сльози,
Вже між нами заметілі і морози.
Пригадай собі волошки, наші квіти,
Як волосся тобі ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезив ранок,
Все минуле, промайнуло, як в тумані.
Words: Yaroslav Tkachivsky
***
Remember these cornflowers, our flowers,
As the wind gently caressed your hair,
(2 times)
As the drunken night soared over the horizon of the morning,
Everything past flashed like a fog.
***
Everything past, flashed like separation,
Ever since our hands intertwined,
(2 times)
You liked the other I do not mind
But why are you asking me for a wedding?
***
I will come as if it does not hurt me at all,
And I will solemnly bring you cornflowers,
And how will you have blue-eyed children,
Then remember your cornflowers, our flowers.
You go weeping to marriage, the wind blows,
He will gently wipe your tears for me,
The silver gleam of your eyes and the small tears,
Already between us blizzards and frosts.
Remember your cornflowers, our flowers,
As the wind gently caressed your hair,
As the drunken night soared over the horizon of the morning,
Everything past flashed like a fog.
