Ти признайся кохана о хто ти о хто ти
Бо таке воно все до смішного банальне
І на бильці фотелю твої чорні колготи |
І чужий кабінет перетворений в спальню | (2)
Не буває тут ночі ліхтар що навпроти
Остогидлим вогнем заглядає крізь штори
І оголені стегна і чорні колготи |
Розмальовує він у рожеві кольори | (2)
І таке воно все рідне аж до нудоти
Недопалки в вині, під гітару зітхання
І на бильці фотелю твої чорні колготи |
І чужий кабінет перетворений в спальню | (2)
Ты признаешь возлюбленную ой, кто ты, о, кто ты
Потому что это все к забавному банальному
И на народных ваших черных колготок |
И чужой кабинет преобразуется в спальню | (2)
Здесь нет ночного фонаря здесь, что напротив
Остигил пожар смотрит через шторы
И голые бедра и черные колготки |
Краски в розовых тонах | (2)
И это все родом для тошноты
Не вин, под гитарой вздоха
И на народных ваших черных колготок |
И чужой кабинет преобразуется в спальню | (2)
