Казала мати малому сину:
Один ти в мене, не йди туди,
Загинуть просто за Україну,
Та панувать будуть далі кати.
Твій пра-пра-прадід під Берестечком
Спочив навіки між черепів.
Іншим гатили ту Сулу річку,
Той впав за Київ, а той за Львів.
Гіркий їх подвиг, нема героїв,
Немає долі, нема й могил.
І десь у полі ржавіє зброя,
І слово віще присипав пил.
А син не вірить, син маму просить:
Пустіть же мамо, бо мушу йти.
Вже вражі кулі знов друзів косять,
І знов палають наші хати.
Бо дід і батько були синами
І теж не мали по сто життів,
Та йшли до бою і помирали,
З благословенням матерів.
Як наступала лиха година,
І бив на сполох церковний дзвін,
То знов вставала вся Україна
З-поміж гробів, з-поміж руїн.
Так нумо ж, брате, з нової ери,
З Карпатських гір, з Дністрових вод,
Нас називають, що ми бандери,
Так доведімо ж, що ми народ.
She said to have a small son:
One of you I do not go there
Perish just for Ukraine,
And panuvat will continue executioners.
Your great-great-great-grandfather Berestechko
Ever slept between the skulls.
Another hatyly that Sulu river
He fell on Kyiv and Lviv is for.
Bitter exploit them, no heroes,
No destiny, and no graves.
And somewhere in the rust weapons
And the prophetic word sprinkled dust.
A son does not believe the son asks his mother:
Let the same mother, because I have to go.
Already bullet will strike again friends mow,
Again burn our houses.
For grandfather and father were sons
I also had a hundred lives,
And went to fight and die,
With the blessing of mothers.
As advancing evil hour,
I beat the alarm bell Church,
It rose again the whole Ukraine
Among the graves, among the ruins.
So let us also, brother, of a new era
With the Carpathian Mountains of Transnistria water
We called, we Bandera
So also proves that we the people.
