Краяли небо сірі гуси, звиняйте мамо - я не вернувся.
Звиняйте неню - лиха недоля мене лишила на цьому полі.
І затягнуло землю туманами, лежу посічений я ятаганами,
А по залитім кров'ю полю волочить турок вас в неволю.
Краяли небо сірі гуси, звиняйте мамо - я не вернувся,
Звиняйте неню - калина в тузі, шо ви садили на щастя в лузі.
А ту калину гей піднімали ми, з ворогом лютим потанцювали ми,
Та залишили лиш зневіру, і ще дороги важкі в Сибіру.
Краяли небо сірі гуси, звиняйте неню - я не вернувся,
Звиняйте неню - то Божа воля, моя могила не серед поля.
На ній ялина уверх здіймається, Карпатьське небо на ній тримається,
Сонячний промінь там через річку, на ній у тіні засвітить свічку.
Краяли небо сірі гуси, звиняйте мамо - я не вернувся,
Лиш не ломіть з розпуки руки, попідростають ваші внуки.
Терзали небо серые гуси, извините мама - я не вернулся.
Извините неню - бедствия судьба меня оставила на этом поле.
И затянуло землю туманами, лежу нарубленный я ятаганами,
А по залитым кровью полю волочит турок вас в плен.
Терзали небо серые гуси, извините мама - я не вернулся,
Извините неню - калина в тоске, шо вы сажали к счастью на лугу.
А то калину гей поднимали мы, с врагом февралем потанцевали мы,
И оставили лишь уныние, и еще дороги трудны в Сибири.
Терзали небо серые гуси, извините неню - я не вернулся,
Извините неню - это Божья воля, моя могила не в поле.
На ней ель вверх поднимается, Карпатьське небо на ней держится,
Солнечный луч там через реку, на ней в тени засветит свечу.
Терзали небо серые гуси, извините мама - я не вернулся,
Только не Ломита с отчаяния руки, попидростають ваши внуки.
