Дмитро Павличко
Дзвенить у зорях небо чисте,
Палає синім льодом шлях.
Неначе дерево безлисте,
Стоїть моя душа в полях.
Як надійшла щаслива доля,
Збудила весняну снагу,
Моя душа, немов тополя,
Зазеленіла на снігу.
Як надійшла любов справдешня,
Хлюпнула пригорщу тепла,
Моя душа, моя черешня
Понад снігами зацвіла.
Як надійшла і засіяла
Та дружба, що живе в літах,
Моя душа над снігом стала,
Неначе яблуня в плодах.
Дмитрий Павлычко
Звенит в звездах небо чистое ,
Пылает синим льдом путь .
Как будто дерево безлистный ,
Стоит моя душа в полях.
Как поступила судьба ,
Возбудила весеннюю силу,
Моя душа , словно тополь ,
Зазеленела на снегу.
Как поступила любовь и вправду ,
Плеснула пригоршню тепла ,
Моя душа , моя черешня
Более снегами зацвела .
Как поступила и засияла
И дружба, живет в возрасте ,
Моя душа над снегом стала ,
Как будто яблоня в плодах.