Як дикі коні мчать у даль мої літа,
Розтратив стільки у житті душі й любові.
А десь живе собі моя земля свята
В ранковій тиші голубій, в сні вечоровім.
Там щовесни цвітуть жасмини і бузки,
Там ціле літо в небі жайвір не змовкає.
Там оживають всі бабусині казки.
Там є усе, мене лиш там не має.
Приспів:
Я повертаюсь, повертаюсь, повертаюсь,
Перед порогом рідним капелюх зніму
І на Різдво я перед Господом покаюсь,
І на Великдень рідну матір обніму.
Я ще хотів-би стати з грішного святим
І повернутися навік до гілки роду.
Але чужі мене вже звабили світи
І не з батьківської криниці п’ю я воду.
Та тільки дзвони Великодні вдарять раз,
Чи коляду почую за вікном знайому, –
Душа, мов голуб, стрепенеться радо враз
І полетить увись, у рідний край додому.
Приспів
Как дикие кони мчатся в даль мои лета,
Растратил столько в жизни души и любви.
А где живет себе моя земля святая
В утренней тишине голубой, во сне вечерняя.
Там весной цветут жасмины и сирени,
Там целое лето в небе жаворонок не смолкает.
Там оживают все бабушкины сказки.
Там есть все, меня только там нет.
припев:
Я возвращаюсь, возвращаюсь, возвращаюсь,
Перед порогом родным шляпу сниму
И на Рождество я перед Господом покаюсь,
И на Пасху родную мать обниму.
Я еще хотел-бы стать с грешного святым
И вернуться навек к ветви рода.
Но чужие меня уже привлекли мира
И не с родительской колодца пью я воду.
И только колокола Пасхальные ударят раз,
Или коляду услышу окном знакомую, -
Душа, как голубь, встрепенется радостно вдруг
И полетит ввысь, в родной край домой.
припев
