Текст песни Василь Жданкін - Із полону з-під Ізмаїлу

Із полону

Iз полону, з-пiд Iзмаїлу
Вели козаченьки
В яснi зорi, на Вкраїну
Братцiв дорогеньких.
Отаман каже жартома:
"Чом не раді йти в Батьківщину?
Може, далі йти сил нема,
То повертай до Ізмаїлу".

А сто братців засміялись,
Інші сто сказали:
"Ми жіночок-татарочок
Й діточок лишали.

Одпустіть - жалкувать не будем
За дніпровськії плавні.
Навіть бачить вже забудем
Землі православні".
В отамана очі - хмари,
Крівцею налиті:
"Ну йдіть, плодіть яничарів,
Бісовії діти!"
І коли закурився шлях,
Запорожці коней вертали.
Зі сльозами на очах
Козаки своїх рубали.

Ця дума, що свідчить нам про славні дні Звитяги і Чину наших войовничих предків-козаків має під собою історичне підґрунтя - оповідь про повернення козацького війська на чолі зі славетним отаманом Іваном Сірком із походу на Крим та винищення трьох тисяч українців-християн.

...Після такої щасливої і блискучої перемоги над ханом усе козацьке військо, з'єднавшись з Сірком, забрало свою здобич, тимчасово залишену збоку, і саме опівдні підійшло до Сиваської переправи. Перепочивши тут якийсь час після воєнних подвигів і підкріпившись харчами, вони, не зволікаючи, рушили з Криму через Сиваш на той бік, що йде від Сиваша до Запоріжжя.

Пройшовши Сиваш перед заходом сонця і вже не тримаючись того тракту, яким ішли з Січі в Крим, запорожці від переправи подались на Каланчак, до Чорної долини й Кочкарів, залишивши Перекоп з лівого боку. Струснувши біля Чорної долини всі поля й кримські пасовища, захопивши багато рогатої худоби й овечих отар разом із татарами при них, військо запорізьке рушило вгору Дніпром, до своєї Січі, маючи безліч здобичі й тринадцять тисяч ясиру - полонених татар і християн, які були в кримській неволі. Віддалившись з усім військом і здобиччю на кілька миль від Криму й зупинившись у зручному для обіднього попасу місці, Сірко наказав одним із козаків наварити побільше каші, щоб її було достатньо як для війська, так і для ясиру, а іншим розділити навпіл ясир, окремо християн, а окремо бусурман.

Коли це виконали, Сірко наказав усіх бусурман пов`язати, а до християн, чоловіків і жінок, котрих було сім тисяч, сказав таке слово, випробовуючи їх: "Хто хоче, йдіть з нами на Русь, а хто не хоче, повертайтесь у Крим".

Християни й "туми" - діти християн у Криму, - почувши ці слова Сірка, розділилися на дві частини: одні, їх було три тисячі, воліли повернутись у Крим, ніж іти в християнську землю; інші, яких було чотири тисячі, забажали повернутись у свою землю, на Україну. Сірко наказав усіх нагодувати, а далі одних залишив із собою, а інших відпустив у Крим. Відпускаючи останніх, запитав у них, чому вони прагнуть у Крим; ті відповіли, що в Криму в них нерухомості й господарства, тому там їм краще житиметься, як на Русі, де вони нічого не мають.

Відпускаючи тих людей, Сірко ще не зовсім вірив, що дійсно підуть в Крим, а сподівався, що повернуться на Русь і, зійшовши на близьку могилу, дивився за ними, доки їх було видно. Коли ж переконався у їх твердому намірі йти в Крим, наказав молодим козакам сісти на коней, наздогнати відпущених і всіх до єдиного без жодного жалю вибити й витяти, і сказав, що сам поїде за ними й подивиться, чи все виконано за його наказом.

Отримавши від Сірка такий наказ, козаки, наздогнавши тих людей, вчинили, як було наказано, не залишивши живою жодної душі. Незабаром і сам Сірко, сівши на коня, поскакав туди, де виконували його наказ. Прискакавши й побачивши, що його волю виконали точно, він подякував козакам, а до мертвих тіл промовив так:

"Простіть нас, брати, а самі спіть тут до страшного суду Господнього, замість того, щоб розмножуватися вам у Криму між басурманами на наші християнські молодецькі голови і на свою вічну без хрещення погибель". (Уривок із книги Дмитра Яворницького "Історія запорізьких козаків", Розділ 23).

От плена

От плена, из -под Измеила
Казаки
В «Чистой звезде» в Украину
Братья дорогой.
Отаман говорит в шутку:
"Почему бы не рад пойти на родину?
Может быть, нет способа пойти,
Затем вернитесь в Izmail. "

И сотня братьев засмеялись,
Другие сказали:
"Мы женская татарет
И детей остались.

Выпуск - сожаление не будет
Для Dnieper гладкий.
Даже видит уже забыть
Православная земля ».
Глаза Отамана - облака,
Повреивались:
"Ну, иди, сгиб янсари,
Бизовия дети! "
И когда путь был ошеломлен,
Казаки лошадей вернулись.
Со слезами в глазах
Казаки были вырезаны.

Эта дума, которая свидетельствует о нас о славных днях этой привычки и акта наших воинственных предков, есть историческая основа-история о возвращении казаковой армии, возглавляемой знаменитым Атаманом Иваном Сирко из кампании, чтобы Крым и истребление трех тысяч украинских украинцев.

... После такой счастливой и блестящей победы над Ханом вся казаковая армия, объединяющаяся с серной, отнесла ее добычу, временно ушла на стороне, и в полдень приблизился к пересечению Шиваса. После отдыха здесь в течение некоторого времени после военных подвигов и усиленных продуктами питания, они, без отложенности, переехали из Крыма через Сиваш на другую сторону, идущую из Сиваша в Запорозье.

Пройдя сиваш перед закатом и больше не удерживая тракт, который они перешли от Сика в Крым, казаки от пересечения были поданы в Каланчак, в Черную долину и Кучи, оставив перенос на левую сторону. Встряхивая все поля и крымские пастбища возле Черной долины, схватившись с множеством скотоводов и овец вместе с татарами с ними, армия Запорозхья поднялась вверх по днипе были в крымском плену. Оставаясь со всей армией и добычей в нескольких милях от Крыма и остановившись в удобном месте для столовой, Сирко приказал одним из казаков сжечь больше каши, чтобы этого было достаточно для армии и для Ясира и других разделить на половину Джасира, отдельно христиан отдельно, и отдельно Бурман.

Когда это было сделано, Сирко приказал всем связывать всех, и христианам, мужчинам и женщинам, которым было семь тысяч, сказал такое слово, проверяя их: «Кто хочет, иди с нами в Россию и кто не хочет возвращаться к Крым ».

Христиане и «Тума» - дети христиан в Крыму - услышав эти слова сера, разделенные на две части: некоторые, их было три тысячи, предпочитали вернуться в Крым, чем пойти на христианскую землю; Другие, которым было четыре тысячи, хотели вернуться на свою землю в Украину. Сирко приказал всем накормить, а затем ушел с ним, и выпустил других в Крым. Освободите последнего, спросил их, почему они ищут Крым; Они ответили, что в Крыму у них есть недвижимость и фермы, поэтому они будут жить там лучше, как в России, где у них ничего нет.

Освободив этих людей, Сирко не совсем верил, что они действительно пойдут в Крым, но надеялись, что они вернутся в Россию и, пойдя в близкую могилу, присматривали за ними, пока они не будут видны. Когда он убедился в их твердом намерении поехать в Крыму, он приказал молодым казакам сидеть на лошадях, догнать освобождение и все, без какого -либо сожаления, постучать и потянуть, и сказал, что он последует за ними и увидит Если все было сделано его приказом.

Получив такой заказ от Сирко, казаки, догнав этих людей, сделали то, что им было заказано, не оставив души живой. Вскоре сам Сирко, сидя на лошади, прыгнул туда, где его приказ был подчинен. Кричав и увидел, что его воля была исполнена точно, он поблагодарил казаки и сказал мертвые тела следующим образом:

«Прости нас, братья и спать здесь до последнего суда Господа, вместо того, чтобы размножаться в Крыму между Басурманами на наших христианских молодых головах и твоей вечной смертью без крещения». (Выдержка из книги Дмитрий Яворницкого «История Zaporizhzhya cossacks», раздел 23).