Ой горе тій чайці, горе тій небозі,
Що вивела чаєняток при битій дорозі.
Ішли чумаченьки, воли попасали,
І чаєчку зігнали, чаєнят забрали.
А чаєчка в'ється, об дорогу б'ється,
К сирій землі припадає, чумака благає:
-Ой ти чумаченьку, ти ще молоденький!
Верни моїх чаєняток - вони ще маленькі!
- Ой не верну, чайко, не верну ніколи,
Бо забереш чаєняток, полетиш у поле.
- Не буду летіти, то буду сидіти,
Буду воли завертати й діток доглядати!
- Ой, полети, чайко, на зелену пашу,
Бо вже твоїх чаєняток покидали в кашу!
- Бодай ви, чумаки, у Крим не сходили,
Як ви мої чаєнята у каші зварили.
Бодай вам, чумаки, воли поздихали,
Як через вас чаєнята навіки пропали!
Oh woe to that seagull, woe to that heaven,
That brought a tea party on a broken road.
There were chumachenki, oxen grazed,
And the seagull was driven away, the teapots were taken away.
And the seagull winds, hits the road,
It falls to the damp earth, the chumak begs:
-Oh, you little girl, you're still young!
Give back my teapots - they are still small!
- Oh, I will not return, seagull, I will never return,
Because you will take a tea party, you will fly to the field.
- I will not fly, I will sit,
I will be free to wrap and take care of children!
- Oh, fly, seagull, on the green pasture,
Because your teacups have already been left in the porridge!
- I hope you, Chumaks, did not go to the Crimea,
How you cooked my tea in porridge.
May the wills sigh for you, Chumaks,
How because of you tea trees are gone forever!
