У полі могила з вітром говорила:
– Повій, вітре буйнесенький, щоб я не змарніла.
Щоб я не зчорніла, щоб я не змарніла,
Щоб на мені трава росла, росла-зеленіла.
Навкруги могили трава зеленіє,
А в могилі спочивають хлопці молодії.
Сплять ріднії браття, хоч темненька хата,
А весною хрест вінчають вкраїнські дівчата.
Вкраїнські дівчата, українські діти –
Буде пісня [марнославна] полем гомоніти.
Буде гомоніти і буде казати:
– Най вас Бог поблагословить, Україна-мати.
І вітер не віє, і сонце не гріє,
Лиш у полі край дороги могила чорніє.
В области могилы с ветром сказал:
- Доверенный, ветер повезло, поэтому я не устаю.
Так что я не виноват, чтобы я не устал,
Чтобы вырастить траву на меня, выращивать зеленый.
Вокруг могильной травы зеленое,
И в могиле мальчики молодежи отдыхают.
Коренные братья спят, хотя темный дом,
И весной украинские девушки коронованы.
Украинские девочки, украинские дети -
Там будет песня [тщеславное] поле речи.
Будет однородным и скажет:
-God благословит вас, Украина-Матери.
И ветер не дует, а солнце не нагревается,
Только в поле дороги могила черная.
