Текст песни Василий Жданкин - Былина о Кременце

Та не сизі орли, та й під небом закричали,
То не коні заіржали на зеленій мураві —
То заграла княжа ватра у срібнії сурми,
Та про військо ворожеє, про орду Батиєву.

Ой розлігся плач великий та по всій землі Волинській,
Розстелився дим їдучий по пустищах, по яругах.
Та й нема кому із військом на рать стати із ордою,
Бо було тих бусурманів більше, як піску морського.

Підступило враже військо та й до города Крем'янця,
Та й забили тужно дзвони у святих церквах Христових.
Ратаї і ратні люди — виходили всі на гору,
У муровану фортецю за Трояна будовану.

Ще зоря не заіграла на златій церковній бані,
Ще туман не розвівався першим вітром легковійним,
Ще малі й великі пташки солодко в гніздах дрімали,
Як подерлася на стіни зграя люта бурундая.

Вставай всяк честний муж, боронити святу Русь,
Вставай всяк честний муж, боронити святу Русь.

Засурмили грізно сурми, дико заіржали коні,
Заіскрилося залізо, засвистіли гострі стріли,
Полилася кров гаряча, і гора укрилась трупом.
А у небі закружляли зграї чорні гайвороння.

Так три днини і три ночі клекотіла люта січа.
Не один завзятий русич смерть знайшов на полі брані.
Та як мур стояли руські, уповаючи на Бога,
І ординці відступали, лютувалися незмірно.

На четверту ніч по січі Ангел Божий об'явився
І сказав провідцю війська брати воду із криниці,
І щоб кониця ординська не знайшла дороги в гору, —
З Божого благословення поливать водою схили.

А на ранок, на світанні Бог послав на землю стужу,
І низькі степові коні ледь діставшись до слизького,
Падали з верхівцями і котилися додолу
На велику радість руську.

Так молитвою до Бога врятувалася твердиня,
Стали на коліна люди, славу Господу воздавши,
І розвіялась по світі сила грізного Батия,
Слава Божа помножилась і утвердилася в людях...

Но не сизые орлы, и под небом закричали,
Это не лошади заржали на зеленой мураве -
То заиграла княжеская костер в срибнии трубы,
И о войске Ворожея, о орду Батыеву.

Ой раздался плач и по всей земле Волынской,
Расстелился дым едкий по пустошах, по оврагам.
И некому с войском на рать стать с ордой,
Потому что было тех басурман больше, чем песка морского.

Подступило враг войско и в город Кременца,
И убили угрюмо колокола святых церквах Христовых.
Пахари и ратные люди - выходили все на гору,
В каменную крепость с Трояна построенный.

Еще заря НЕ заиграла на златой церковной бане,
Еще тумана не развевался первым ветром легковийним,
Еще малые и большие птички сладко в гнездах дремали,
Как порвалась на стены стая злая Бурундая.

Вставай всякий честный человек, защищать святую Русь,
Вставай всякий честный человек, защищать святую Русь.

Затрубили грозно трубы, дико заржали лошади,
Заискрилось железо, засвистели острые стрелы,
Полилась кровь горячая, и гора укрылась трупом.
А в небе закружились стаи черные вороны.

Так три погоду и три ночи клокотала лютая сеча.
Не один упорный рус смерть нашел на поле брани.
И как стена стояли русские, уповая на Бога,
И ордынцы отступали, лютувалися неизмеримо.

Четвертого ночь по сечи Ангел Божий явился
И сказал Предводитель войска брать воду из колодца,
И чтобы Конице ордынская не нашла дороги в гору, -
С Божьего благословения поливать водой склоны.

А на утро, на рассвете Бог послал на землю стужу,
И низкие степные лошади едва добравшись до скользкого,
Падали с всадниками и катились вниз
К большой радости русскую.

Так молитвой к Богу спаслась крепость,
Стали на колени люди, славу Господу воздав,
И развеялась по миру сила грозного Батыя,
Слава Божья умножилась и утвердилась в людях ...