Іду я крізь будні у даль світанкову
На зустріч все ближче в небесні краї,
Не заблуджуся в дорозі ніколи,
Бо руки ведуть мене Боже Твої.
І хоч об каміння збиваю я ноги,
Сльоза набіжить мій тамуючи біль.
Іду, а за цю життєдайну дорогу
Я дякую, Отче, в молитві Тобі.
Вже сонце видніє таке благовісне,
Що душу мою зігріває і плоть,
І чую як серце народжує пісню,
З любов'ю до Тебе, мій сущий Господь.
I go through the weekdays into the distance of dawn
To meet closer to the heavenly lands,
I will never get lost on the road,
For thy hands lead me, O God.
And though I break my feet against the stones,
A tear will run down my soothing pain.
I'm going, and for this life-giving road
I thank You, Father, in prayer to You.
Already the sun sees so evangelical,
That warms my soul and flesh,
And I hear the heart give birth to a song,
With love to You, my existing Lord.
