Погасли кострища стоянок,
У землю пішли племена.
Забрали в холодні кургани
Сокири, мечі й письмена.
Стьмяніли браслети і гребні,
Розпались намиста разки,
Що їх одягали древні
Смагляві юні жінки.
І келихи срібні і чаши,
Що йшли по кругу колись,
Покрилися порохом часу
І холодом тліну взялись.
Та може, мені здалося –
А час не все переміг.
На чашах тепло збереглося
Тих вуст, що торкалися їх.
І в пута тяжки клинописні
Закована з давніх – давен.
В степу оживає пісня
Давно занімілих племен.
Погасли костры стоянок ,
В землю ушли племена.
Забрали в холодные курганы
Топоры , мечи и письмена .
Мерцать браслеты и гребные ,
Распались бусы нитки ,
Которые надевали древние
Смуглые юные женщины.
И бокалы серебряные и чаши ,
Идущих по кругу прежде,
Покрылись пылью времени
И холодом тлена взялись .
И может , мне показалось -
А время не всё победил.
На чашах тепло сохранилось
Тех уст , касавшихся их.
И в путы тяжки клинописные
Закована с давних - пор.
В степи оживает песня
Давно онемевших племен.
