Добрий ранок, моя одинокосте,
Холод холоду, тиша тиш.
Циклопічною одноокістю
Небо дивиться на Париж.
Моя муко, ти ходиш по грані.
Вчора був я – король королів,
А сьогодні попіл згорання
Осідає на жар кольорів.
Мертві барви, о руки – митарі,
На мольбертах розп’ятий світ.
Я – надгріб’я на цьому цвінтарі.
Кипариси горять в небозвід.
Небо глухо набрякло грозою,
Вигинаються пензлів Хорти,
Чорним струсом палеозою
Переламано горам хребти.
Струменіє моє склепіння
Я – пастух, я дерева пасу.
В кишенях, залатаних терпіннням
Я кулаки до смерті несу.
Самовитий, несамовитий,
Не Гоген, не Сезан, не Мане,
Але що ж я можу зробити,
Як в мені забагато мене.
Він божевільний, кажуть, божевільний.
Що ж, може бути, він – це я.
Боже-вільний, боже, я – вільний.
На добраніч, свободо моя.
Доброе утро, мой один раз,
Холодная холодная, тишина силш.
Циклопическим односторонним
Небо смотрит на Париж.
Моя слизь, ты ходишь по лицу.
Вчера был я - король царей,
И сегодня аспиры сгорания
Оседает на тепло цветов.
Мертвые цвета, владельцы - Мец,
В самый простой мир.
Я поверхностный на этом ковисту.
Кипасы горят на небеса.
Sky Dumo опухшая гроза,
Изгиб щеток лошадей,
Черный дрожание палеозо
Сломал горы хребтов.
Молота моего хранилища
Я пастух, я прошлое дерево.
В карманах, посмотрел с терпением
Я кулак к смерти.
То же самое, безумие,
Не гоген, не Cesan, а не мана,
Но что я могу сделать,
Как у меня слишком много.
Он сумасшедший, скажем, сумасшедший.
Ну, может быть, он - это я.
Бог, Бог, Боже, я свободен.
На спокойной ночи моей свободы.
