Пригадай оці волошки, сині квіти
Як волосся тобі ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок,
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.
Все минуло, промайнуло мов розлука,
З того часу, як сплелися наші руки,
Ти сподобав собі іншу я не проти
То ж навіщо на весілля мене просиш?
Я прийду, мов не болить мене нітрошки
І врочисто принесу тобі волошки.
А як будуть синьоокі в тебе діти -
Пригадай оці волошки, наші квіти.
Йдеш заплаканий до шлюбу, віє вітер,
Він тобі за мене сльози ніжно витер.
Срібний цвіт твоїх очей і чисті сльози,
А між нами заметілі і морози.
Remember these cornflowers, blue flowers
As the wind gently caressed your hair,
As a drunken night sobers up the morning,
Everything passed, flashed like a fog.
Everything passed, flashed like separation,
Ever since our hands intertwined,
You liked the other I do not mind
So why are you asking me for a wedding?
I will come as if it does not hurt me at all
And I will solemnly bring you cornflowers.
And how will you have blue-eyed children -
Remember these cornflowers, our flowers.
You go weeping to marriage, the wind blows,
He gently wiped your tears for me.
The silver color of your eyes and pure tears,
And frosts between us and blizzards.
