Серед залитих бетоном районів
Серед розмитих берегів
На шиї стільки було медальйонів
Поруч стільки було ворогів
І мабуть десь на тому березі
Розвіється сум і печаль
Візьмеш човен попливеш у березні
Закрутиться в вузол спіраль.жаль
Одягнеш ти на себе новий камуфляж
Скільки навпроти болота
Будь обережним пригнись та не ляж
Щоб не попала сволота
Будь обережним не йди на вмовляння
Знай щось є краще цих слів
Ні заперечень просто мовчання
Так він мені відповів
То наша земля.наша.земля.наша земля
Де твоє ім*я.твоє ім.*я.твоє ім.*я
І в ту ніч коли він повертався додому
Він ще довго ходив вулицями міста
Сівши на лавку відчувши утому
Споглядав на нічного велосипедиста
Думав про те як все швидко змінюється
Думав про наслідки свого існування
І наше життя яке в днях вимірюється
І знову мовчання,мовчання ,мовчання
Among the concrete flooded areas
Among the blurred shores
There were so many medallions around his neck
There were so many enemies nearby
And apparently somewhere on that shore
Sadness and sadness breaks out
You will take the boat in March
Rotate into the spiral node
You will put on new camouflage
How far opposite the swamp
Be careful to bend over and don't lie down
In order not to get busted
Be careful not to persuade
Know something better than these words
No objections just silence
So he answered me
That is our land. Our land. Our land
Where is your name? It is named
And the night he returned home
He has long walked the streets of the city
Sitting on the bench feeling tired
Stared at the night cyclist
I thought about how fast everything is changing
He thought about the consequences of his existence
And our life is measured in days
And again silence, silence, silence
