Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Ліна Костенко
Zhittya іde i all without korektur .
² hour letit not stishuє gallop .
It has long been mute markіzi Pompadour
i have been living in E pіslya flood.
I do not know , scho bude pіslya us
yakі in nature removes Shati .
Єdiny hto not vtomlyuєtsya - hour.
A mi zhivі , we need pospіshati .
Zrobiti schos deprive on sobі ,
and E , nіchogo - proydemo yak tіnі ,
dwellers tіlki sky ochі golubі
Qiu land zavzhdi bachili in tsvіtіnnі .
Dwellers tsі lіsi not vimerli yak tour
dwellers tsі words not vichahli yak Rudy .
Zhittya іde i all without korektur ,
yak i write, so i already bude .
Ale bіysya not hide behind a row .
Prozrіn not bіysya , more stink yak Liky .
Bіysya not true, Hoch yak gіrka ,
not bіysya smutkіv , Hoch stink yak rіki .
Lyudinі bіysya oshukat soul ,
bo in tsomu skhibish - already navіki .
Lina Kostenko
