Текст песни Віктор Фінковський - Тарас Григорович Шевченко

Тарас Григорович Шевченко

Я ріс, як всі, не будучи відомим,
Плила серед селян мого життя ріка,
Мене не вчили у великім домі -
Я вчився грамоти в селянського дяка.

Я ріс, як всі, не будучи відомим,
І батько в заповіті не лишив нічого,
Старенька хата мала дах з соломи,
Але я мав сказати своє слово!

Ішли літа... Тарас слухав легенди:
Ні ляхи, ні Москва ще нас не покосила...
Росла звитяга й думонька крещендо
І я повірив свято, що в народі сила.

Дививсь на волю крізь маленький виріз,
І марив нею... закликав до бою...
Та час минав. Минало все. Я виріс.
Мене судили, бо не те говорю.

Мене карали, відправляли з неньки,
Та завше рятувала земленьки молитва.
Я став великим,
будучи маленьким,
Мої слова розносились як світло.

Ніхто не слав мені і привітання...
Моя, моя Украйно, віднині не сама!
І з того часу, як почалося заслання,
Моє знамення - це язичників сова.

А ви,
до смерті й після були вдячні,
Ви піднесли мене на тетрапод.
І нашим ворогам тепер удвоє лячно -
Я розказав народу те,
що він -
народ!

За це мене рівняли до ікони,
За це мене убрали в рушники.
І адресовані мені були поклони,
Й благословення отчої руки.

Писать не заборониш, а треба мене вбити!
Писати буду вірші, бо писати мушу!
І якщо хочете для мене щось зробити,
То помоліться Богу ви за мою душу.

Я став великим, вийшовши із вас,
Ходили з вами по одній землі!
Ви піднесли мене в іконостас,
А я часом клонивсь язичницькій сові.

Я став великим, вийшовши з малого.
Любов до України веде мене і гріє.
Я дивлюся на вас і радий-гордий з того,
Що мій народ уже ніколи не змаліє.

Т.Г.Шевченко

Я рос, как и все остальные, не будучи известным,
Скользили среди крестьян моей жизни реки
Я не преподавался в большом доме -
Я изучал письма в крестьянском клерка.

Я рос, как и все остальные, не будучи известным,
И его отец в своем завещании не оставил ничего
Старый дом, была крыша из соломы,
Но у меня есть свое мнение!

Были летом ... Тарас слушал легенды:
Ни поляки, ни Москва не pokosyla нас ...
Выросла победа и крещендо dumonka
Я считаю, что праздник, народ власть.

Посмотрел на волю через небольшой разрез,
Я приснился ... призвал к бою ...
И время прошло. Сдал его. Я вырос.
Я пытался, потому что я не говорю.

Я был наказан, посланный от матери,
И всегда сохраняется zemlenky молитвы.
Я был большим,
Будучи маленьким,
Мои слова roznosylys как свет.

Никто не послал меня и развеселить ...
Мой, мой Ukrayno, отныне не одинок!
А так как началось изгнание
Мой знак - язычник сова.

И ты,
до смерти после были оценены
Вы подняли меня тетрапод.
И наши враги теперь в два раза, как страшно -
Я говорил людям, что
это он -
люди!

Для этого мне rivnyaly иконки,
Для этого я ubraly в полотенцах.
И я обратился луки,
Отец и благословение руки.

Не дай писать и должен убить меня!
Написание стихов будет, потому что я должен писать!
И если вы хотите, чтобы я сделал что-то,
Таким образом, вы молитесь Богу за мою жизнь.

Я был большим, исходит от вас,
Вы пошли на ту же землю!
Вы подняли меня иконостас
Я иногда klonyvs языческий сову.

Я был большим, идя мало.
Любовь Украины ведет меня согреть.
Я смотрю на вас и счастливым, гордясь
То, что мои люди никогда не будут zmaliye.