А зорі над рідною хатою ближче,
І гавкіт собак, і спів солов’я – все миліш,
І вранішні роси примерзлі і випавші з вище |
Нагадують серцю, як йшов босоніж. | (2)
Тут захід не сонця, а теплого друга,
Підхід до чужих, але також людей,
Як їду від дому, лишається туга, |
Та “ні” відступати від своїх ідей! | (2)
Я знаю мені кожний день помогають
По життєвих дорогах розносить хліби
Душі предків моїх, |
Що у рідній землі спочивають, |
Материнська любов спасає мене від журби. | (2)
А зорі над рідною хатою ближче,
І гавкіт собак, і спів солов’я – все миліш,
І вранішні роси примерзлі і випавші з вище |
Нагадують серцю, як йшов босоніж. | (2)
And the stars are closer to the native house,
And the barking of dogs and the singing of nightingales are all sweeter,
And the morning dew froze and fell from above |
Remind the heart of how to walk barefoot. | (2)
Here is not the sunset, but a warm friend,
Approach strangers but also people
As I leave home, there is sadness, |
But "no" to deviate from their ideas! | (2)
I know they help me every day
He spreads bread on the roads of life
The souls of my ancestors, |
That rest in the native land, |
Maternal love saves me from sorrow. | (2)
And the stars are closer to the native house,
And the barking of dogs and the singing of nightingales are all sweeter,
And the morning dew froze and fell from above |
Remind the heart of how to walk barefoot. | (2)
