Ти уже емігрант... В тебе інша заморська адреса,
Є на стіл що подать, не бракує, здається, добра.
Тільки знов пишеш ти: сняться все мені канівські плеса,
Знов приходить у сни батька-матері хата стара.
Приспів:
Емігрант, емігрант - незнайомі обличчя,
І минуле - неначе погасла свіча.
Емігрант, емігрант - тільки знов тебе кличе
Несхолола любов, калинова печаль.
В закордонне життя заплітав ти рожеву надію,
Говорив: заживем, бо там є все для серця і рук.
Ні, чогось там нема...Бо рве душу всякчас ностальгія -
Не хвороба, але найболючіша мука із мук.
Приспів.
Я тобі не суддя... Ти не перший і ти не єдиний...
Може, час пролетить, і зігріють принади чужі.
Тільки хочу, щоб знав - залишається все ж Україна
Для молитвенних слів, для останнього зблиску душі.
Приспів.
Ты уже эмигрант ... У тебя другая заморская адрес,
Есть на стол что подать, хватает, кажется, добра.
Только опять пишешь ты: снятся все мне каневские плеса,
Опять приходит в сны отца-матери дом старая.
припев:
Эмигрант, эмигрант - незнакомые лица,
И прошлое - как будто погасла свеча.
Эмигрант, эмигрант - только снова тебя зовет
Несхолола любовь, калиновый печаль.
В заграничной жизни заплетал ты розовую надежду,
Говорил: заживем, потому что там есть все для сердца и рук.
Нет, чего-то там нет ... Потому что рвет душу вечно ностальгия -
Не болезнь, но болезненная мука из мук.
Припев.
Я тебе не судья ... Ты не первый и ты не единственный ...
Может, пора пролетит, и согреют прелести чужие.
Только хочу, чтобы знал - остается все же Украина
Для молитвенного слов, для последнего вспышке души.
Припев.
