Вірші на гільзи.
Чесність - на тіло патронів.
Наша з тобою війна починається з осені,
як і у всіх - на котромусь, мабуть, пероні,
із добрими псами всередині, босими.
Слухай, сестричко. Твій воїн боїться воєн.
Боїться, що схибить - а там де шукати бинти?
Гільзи - в кишені, пострілів - на долоні.
Діти тікають в поля із вагонів. Спи
на колінах моїх. Ще весна триває.
Спи як востаннє в житті - і свята, і світла.
Колискову співатимуть рідні по всьому краю,
щоб прокидатися - вже як зірвуться бігти.
А нам що робити? Плестися собі у травах,
в волосся впускати дерева і крики іволг.
Проростати любов'ю, наосліп складати пазли.
Вірити людям. Просити, щоб в нас не вірили.
#Семантика_
Poems on sleeves.
Honesty - on the body of ammunition.
Our war with you begins in the fall,
as well as at all - on someone, probably, a platform,
with good dogs inside, barefoot.
Listen, little sister. Your warrior is afraid of wars.
She is afraid that she will make a mistake - and where to look for bandages?
Sleeves - in the pocket, shots - in the palm of your hand.
Children flee to the fields from the cars. Sleep
on my knees. Spring is still going on.
Sleep for the last time in your life - both holy and light.
The lullaby will be sung by relatives all over the country,
to wake up - as soon as they fail to run.
And what should we do? Weave yourself in the grass,
in the hair let the trees and the cries of orioles.
To germinate with love, to put together puzzles blindly.
Trust people. Ask them not to believe in us.
#Semantics_
